СИМВОЛІКА ОСНОВНИХ ОБРАЗІВ-ДОМІНАНТ ПОЕЗІЇ ЄВГЕНА ПЛУЖНИКА

Анотація

Мета. Мета статті – розкрити типологічні особливості образів-домінант поезії Є. Плужника, а також охарактеризувати своєрідність художнього світу митця, його стиль, поетику, творчу манеру.

Методи дослідження. Для реалізації поставленої мети було застосовано методи систематизації матеріалу, метод спосте- реження, аналізу, синтезу, а також описовий метод. Основу комплексного підходу до характеристики цілісного уявлення про поетику лірики Є. Плужника становлять принципи герменевтичного методу, а також звернення до засобів структурно-семіо- тичного аналізу образної системи поетичного тексту. Формальний метод використано у висвітленні стильових особливостей і жанрової специфіки лірики. Біографічний метод допоміг у дослідженні історії розвитку творчості індивідуальності поета, його світоглядної характеристики, закономірностей вибору мотивів та образів. Метод інтертекстуальності дав можливість розглянути поетичний доробок письменника з позиції текстуальних зв’язків із сучасними авторами та його попередниками в українській та світовій літературі. А де ж методи, що розкривають символічний спектр образів? І де всі інші методи аналізу художнього тексту, які допома- гають осмислити ключові слова статті (стилістика, підтекст образність тощо)?

Результати. Образи-домінанти лірики є результатом переосмислення як тогочасних подій, так і філософським відобра- женням внутрішнього письменницького «я». Образ смерті сприймається насамперед як національна катастрофа. Відзначено, що Євген Плужник як поет постає чуттєвим та мисленнєво активним, він споглядає навколишній світ і водночас його осмис- лює через досвід: з’являється так званий раціоналістичний струмінь бачення. До основних образів-домінант поезії зараховано образ землі. Це місце, де розгортаються страшні криваві події, вона стає для ліричного героя мертвою, насиченою кривавим минулим. Земля у творчості Є. Плужника виконує роль макрообразу планетарного масштабу, який у персоніфікованому варі- анті стає надійним супутником ліричного героя, розуміє його істинні поривання і почуття, водночас його поривання – це пори- вання всіх мешканців Землі. Відзначено, що ліричний герой поезії щирий у своїй любові до землі, водночас він її возвеличує за можливість на ній жити, відчувати цей світ у всіх його іпостасях.

Висновки. Зроблено висновок, що полісемантика образу землі говорить про виважений підхід письменника до формуван- ня основних складників його поетичної системи. У статті узагальнено, що основні образи-домінанти сконцентровано навколо найпоширеніших образних пластів, які конденсують основні філософські настрої митця: життя – смерть, низ – верх, серце – розум. Вони дають змогу сформувати уявлення про поета як митця із глибоко закоріненою у філософію свідомістю. Звернення до образів-домінант дає змогу сприяти заглибленню читача у підтекст поезії, осмислити зміст твору з різних аспектів, а також сформувати уявлення про поета.