Опубліковано 2020-07-08
Ключові слова
- метамодернізм, сучасна англійська література, мультикультуралізм, міжкультурний роман, національна ідентичність, колективна пам’ять, інтертекстуальність, японська поетика
Анотація
Мета. Метою даної роботи є дослідження особливостей авторського сприйняття історії в романі «Похований велетень» британського письменника-мультикультураліста К. Ісігуро. Центральне місце в роботі посідає проблема кореляції історичного факту і фікції. Основну увагу приділено художнім засобам і функціям поєднання історичного і фіктивного планів роману. Поставлена мета зумовлює вирішення таких завдань: 1) визначити характерні риси поетики сучасного британського письменника в контексті дискурсу пост- і метамодернізму; 2) звертаючись до історичних праць із історії середньовічної Англії, провести паралель між загальноприйнятим потрактуванням історичних подій та їх авторською інтерпретацією в романі; 3) проаналізувати інтертекстуальні зв’язки роману з лицарською літературою; 4) визначити специфіку авторської концепції історії
у зв’язку з феноменом історичної пам’яті.
Методи. Методологічні засади дослідження полягають у комплексному поєднанні культурно-історичного і компаративного методів, а також методики інтертекстуального аналізу. Порівняння фактуально-історичного і художнього планів роману К. Ісігуро здійснюється на основі історико-порівняльного методу. Мультикультурна ідентичність письменника, а також загальна філософсько-естетична спрямованість його творчості зумовили необхідність залучання культурологічного підходу. У дослідженні інтертекстуальних зв’язків роману з літературою Середньовіччя були використані методи інтертекстуального аналізу.
Результати. У процесі дослідження було визначено специфіку авторської рецепції історичного матеріалу. Достовірність у відтворенні історичної епохи (описи побуду, ландшафтів, історичних подій тощо) поєднується в романі К. Ісігуро із прагненням осмислити проблеми сучасності. Взаємозв’язок концептів «історія» і «пам’ять» підкреслює гуманістичний аспект роману (подолання міжетнічної і міжнаціональної ворожнечі, припинення війни, роль пам’яті у формуванні ідентичності). Виявлено характерні особливості прози К. Ісігуро, до яких належать інтертекстуальність, жанровий синтез, ретроспективний характер оповіді, використання фігури ненадійного оповідача, а також звернення до поетики японської літератури, зокрема одного
з основних принципів дзен-буддизму «вабі-сабі».
Висновки. Звертаючись до власне постмодерністських прийомів, в останньому романі К. Ісігуро дистанціюється від постмодерністської концепції історії. Аналіз роману доводить, що гуманіст-Ісігуро сприймає пам’ять і історію як інструменти для створення ідентичності. Балансування між історичними фактами та фікцією, висвітлення питань, пов’язаних із роллю
колективної пам’яті в процесі формування національної ідентичності дає змогу авторові вийти за межі традиційної історичної прози. Утім, варто зазначити, що проблема співвідношення історичних фактів та вигадки в художньому творі є досить складною та потребує подальшого висвітлення.