ВІЗУАЛЬНІ МЕТАМОРФОЗИ ХАРКОВА У КНИЗІ СПОГАДІВ Ю. ШЕВЕЛЬОВА (ЮРІЯ ШЕРЕХА) «Я – МЕНЕ – МЕНІ… (І ДОВКРУГИ)»
Опубліковано 2025-05-26
Ключові слова
- візуальність, місто, мольберт живописця, погляд, слайд пам’яті, фотокамера
- camera, city, gaze, memory slide, pictures from the past, visuality
Анотація
Мета статті проаналізувати особливості створення візуального образу міста Харків і його просторово-часові метаморфози у книзі Юрія Шевельова «Я – мене – мені… (і довкруги)». Методологія. Дослідження базується на поєднанні компаративного, історичного, контекстуального та інтермедіального методів. Результати дослідження. Пам’ять автора переважно зорового типу, унаслідок чого минуле фіксується у вигляді слайдів – загальна панорама міста, споруди, містяни, побутові сцени тощо. У порівнянні із «харківськими текстами» письменників 1920–1930-х років візуалізований Ю. Шевельовим Харків має свої особливості. Вони обумовлені не тільки жанровою природою тексту, а й ментальністю авторів. Для вихідців із малих провінційних містечок або сіл метаморфози великого міста сприймалися із захватом. Для Ю. Шевельова Харків був рідним містом, яке він знав з дитинства, тому і ставлення до міста було іншим – персональним і почасти суб’єктивним. З’ясовано, що «слайди пам’яті» із книги спогадів Ю. Шевельова можна хронологічно атрибутувати за періодами, межа яких корелюється із роками історичних події, що зумовили візуальні метаморфози міста: 1914–1917 рр.; 1917–1921 рр.; двадцятиліття Харкова як столиці радянської України; післястоличний статус до початку війни з акцентом на 1931–1936 рр.; роки окупації німцями і дата 6 лютого 1943 р., «день прощання» з містом назавжди як контрапункт життя обох – і автора, і міста. Висновки. Використаний у спогадах принцип візуалізації пропонується класифікувати як фотографічний На сторінках спогадів Харків постає через призму метонімічного погляду спостерігача, що наче «тримає» у руках фотокамеру. Образи, зафіксовані його «камерою», чіткі, без суб’єктивних спотворень. Однак подекуди для фіксації метаморфоз, які відбувалися з містом, у руках автора замість «фотокамери» – «мольберт живописця», завдяки чому його «картини з минулого» набувають емоційного забарвлення. Дослідження особливостей візуалізації Ю. Шевельовим інших міст України і світу є одним із перспективних напрямів подальших розвідок.
Посилання
- Бабій Н. (2024). Візуальна метафора «місто – дорожній знак» у мистецтві кінця ХХ – початку ХХІ століття. Народознавчі зошити. № 1 (175). С. 189–198.
- Бодлер Ш., Беньямін В. Паризький сплін. Есе / пер. з фр. та нім. Р. Осадчука. Київ : Комубук, 2017. 368 с.
- Брюховецька О. В. Візуальний поворот у культурі і культурології. Культурологія: Могилянська школа : колективна монографія / наук. ред. та упоряд. М. А. Собуцький, Д. О. Король, Ю. В. Джулай. Київ : Олег Філюк, 2018. С. 130–165.
- Демська-Будзуляк Л. Візуалізація міста в поетичній творчості неокласиків. Література на полі медій : збірка наук. праць відділу теорії літератури та компаративістики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України / ред. Т. І. Гундорова, Г. М. Сиваченк. Київ, 2018. С. 340–375.
- Дрофань Л. Палітра слів і барв скрижалі: письменники в образотворчому мистецтві. Одеса : Вид. дім «Гельветика», 2021. 272 с.
- Цимбал Я. «Харківський текст» 1920-х років: обірвана спроба. Літературознавчі обрії. 2010. Вип. 18. С. 54–61.
- Шевельов Ю. (Юрій Шерех) Я – мене – мені… (і довкруги) : Спогади. 1. В Україні ; перед. С. Вакуленко. Харків : Видавець Олександр Савчук, 2017. 728 с. ; 248 іл.
- Derrida J. Memoirs of the Blind: The Self-Portrait and Other Ruins / trans. Pascale-Anne Brault and Michael Nass. Chicago: University of Chicago Press, 1993. 152 p.