ПОЕТИЧНІ ТА ПІСЕННІ АПЛІКАЦІЇ ЯК ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІ КОМПОНЕНТИ РОМАНУ «КЛАВКА» МАРИНИ ГРИМИЧ

Анотація

Мета. У творах сучасної літератури важливе місце належить інтертекстуальній складовій. Метою нашої статті є розгляд функцій поетичних і пісенних цитат у романі української письменниці Марини Гримич «Клавка», присвяченому суспільним і мистецьким процесам в Україні 1940-х років, показаним через сприйняття пересічними громадянами тих часів. Методи. У статті використано елементи таких методів: культурно-історичного (для виcвітлення функцій інтертекстуальних компонентів у процесі відтворення письменницею рис українського національного характеру та історичної епохи), естетичного (забезпечує розгляд роману як літературно-мистецького феномену), міфологічного (для відстеження репродукування авторкою міфологічних образів), герменевтичного (пропонується вільна інтерпретація тексту твору з можливістю подальших витлумачень), описового (здійснюється систематизація інтертекстуальних елементів у досліджуваному тексті), інтертекстуального (звертається увага на роль поетичних і пісенних аплікацій у творі). Дослідження засноване на загальнонауковій методиці аналізу, синтезу, спостереження, добору та систематизації матеріалу. Результати. Автор статті репрезентує аналіз роману Марини Гримич «Клавка» через характеристику використаних нею поетичних і пісенних цитат як змістотворчих елементів при розбудові твору, розширенні його хронотопу. Вживані мисткинею аплікації використовуються як композиційний чинник, як засіб характеристики персонажів та епохи, як символ ліричної вдачі та співучості українців. Влучний добір цитатного матеріалу сприяє у відтворенні письменницею складнощів людських взаємин та емоцій на тлі доби, особливостей тогочасної суспільної атмосфери в Україні. Завдяки аплікаціям авторка налаштовує і себе, і читача на діалог із іншими художніми системами. Висновки. Інтертекстуальний вимір роману Марини Гримич «Клавка» репрезентований насамперед численними поетичними і пісенними цитатами, вжитими при компонуванні твору з різною стратегічною метою. Авторка послуговується таким матеріалом для відтворення обличчя епохи, характерних тенденцій у суспільному житті назагал, у побуті представників богеми, у повсякденні пересічних людей. У романі використано багато інтертекстуальних форм (прозові аплікації, фрагменти документів, алюзії, ремінісценції, пародії, елементи стилізації тощо), які слід детально розглянути в перспективі, у майбутніх студіях.